Проблема

В теорії естетичної науки проблема художньої творчості займає особливе місце. Так склалося, що творчість традиційно вивчалася психологічною наукою і естетика ще мусить обгрунтувати наявність специфічного, тобто естетичного аспекту творчості. Що ж до психологічної науки, то вона визначає творчість як діяльність, кінцевим підсумком якої є створення нових матеріальних і духовних цінностей. Будучи за своєю сутністю культурно-історичним явищем, творчість має психологічний аспект — особовий і процесуальний. Протягом останніх десятиліть наука робила спроби хоч би частково зламати цю традицію: стверджувалося, що «творчість може розглядатися у двох аспектах: психологічному і філософському. 

Психологія творчості досліджує процес, психологічний 
«механізм» здійснення акту творчості. Філософія розглядає питання 
про сутність творчості, яке по-різному ставилося у різні історичні епохи . 

Слід підкреслити, що зазначена постановка проблеми досить 
обмежена і не фіксує такої важливої особливості творчості, 
як суміжність, тобто єдність психологічного, філософського, 
естетичного, етичного, мистецтвознавчого, педагогічного, 
навіть медичного підходів. Особистісний характер творчості, 
як одна з її важливих рис, змушує вивчати «перехресні» ситуації 

(морально-естетичні, естетико-психологічні, морально-педагогічні та ін.), 

поза врахуванням яких навряд чи можливе опанування всім обсягом 
категорії творчість.